У сучасному світі більше немає значення, що ти знаєш. Справді важливо лише те, як ти використовуєш свої знання, вважає фахівець
з освіти та експерт Лабораторії інновацій при Гарвардському університеті Тоні Вагнер. Він виступає за кардинальну зміну підходів до шкільної та вищої освіти. В його доробку – шість книжок про навчання та інновації. Спеціально для проекту «Ранні пташки» Platfor.ma поговорила з ним і дізналася, що робити, щоб виховати дитину, яка змінить світ.
«СЬОГОДНІ ОСНОВНИЙ ТОВАР –
ФАХІВЕЦЬ З ОСВІТИ
ТОНІ ВАГНЕР
ПРО ВИХОВАННЯ
КРЕАТИВНОСТІ
ЦЕ ІДЕЇ»:
«Я ненавидів школу. У мене завжди було багато питань до неї й світу загалом, і я думав, що зі мною щось не так. Але в якийсь момент зрозумів, що мої питання мають сенс», – розповідає Тоні Вагнер. Його остання робота «Найбільші шанси на успіх: як підготувати дітей до ери інновацій» стала основою однойменного документального фільму, присвяченого американській освіті. В Україні попередню книжку експерта «Створення інноваторів» випустило видавництво «K.Fund Books». Це дослідження, засноване на численних інтерв'ю з дітьми та батьками, показує, в яких умовах та середовищах з'являються майбутні винахідники та чому сучасна американська школа – не одне з таких місць. При цьому поради, які дає Тоні Вагнер, стосуються не окремих країн, а людства в цілому – батьків і дітей, вчителів і учнів, діячів освітньої сфери і всіх тих, хто замислюється про майбутнє наступних поколінь.
Фокусуватися на питаннях, а не на відповідях. «Головне завдання, яке ставить перед нами глобальний світ – навчитися ставити правильні питання. Натомість сучасна школа вчить запам'ятовувати правильні відповіді», – каже Тоні Вагнер. У цьому полягає критична різниця між очікуваннями реального світу ХХІ сторіччя і схемами мислення, які пропонує традиційна освіта – навіть у найкращих школах. Це «глобальний розрив досягнень» – «global achievement gap» – феномен, який дослідник описує в однойменній книжці.
«Школярів досі вчать за мірками індустріального суспільства», – вважає він. Однак тепер класична освіта гарантує лише роботу з мінімальною зарплатнею. Більше того, вона позбавляє учнів мотивації. Цікавість, креативність та уява «are schooled out» («винищуються школою» – Platfor.ma), як каже Тоні Вагнер. «Мотивація сучасних дітей зовсім інакша. З кожним роком у школі їм стає дедалі нудніше. Й дедалі частіше вони кидають вищу світу – з нудьги. Саме так чинили найвідоміші інноватори сучасності: Білл Гейтс, Марк Цукерберг і Стів Джобс», – розповідає він.
Тоні Вагнер виділяє сім необхідних у ХХІ столітті навичок: критичне мислення, ініціативність, адаптивність, допитливість, здатність до співпраці, уміння аналізувати інформацію та висловлювати власні думки. І більшість із них учні отримують усупереч шкільній системі освіти, а не завдяки їй. Проте звинувачувати в цьому вчителів було б неправильно, вважає Вагнер: «Сучасну освіту не вдасться реформувати. Її потрібно винайти заново». Й вона має прагнути не готувати дітей до коледжу, а готувати їх до інновацій – тобто вчити примножувати цінність усього, що вони роблять.
«Школярів досі вчать за мірками індустріального суспільства», – вважає він. Однак тепер класична освіта гарантує лише роботу з мінімальною зарплатнею. Більше того, вона позбавляє учнів мотивації. Цікавість, креативність та уява «are schooled out» («винищуються школою» – Platfor.ma), як каже Тоні Вагнер. «Мотивація сучасних дітей зовсім інакша. З кожним роком у школі їм стає дедалі нудніше. Й дедалі частіше вони кидають вищу світу – з нудьги. Саме так чинили найвідоміші інноватори сучасності: Білл Гейтс, Марк Цукерберг і Стів Джобс», – розповідає він.
Тоні Вагнер виділяє сім необхідних у ХХІ столітті навичок: критичне мислення, ініціативність, адаптивність, допитливість, здатність до співпраці, уміння аналізувати інформацію та висловлювати власні думки. І більшість із них учні отримують усупереч шкільній системі освіти, а не завдяки їй. Проте звинувачувати в цьому вчителів було б неправильно, вважає Вагнер: «Сучасну освіту не вдасться реформувати. Її потрібно винайти заново». Й вона має прагнути не готувати дітей до коледжу, а готувати їх до інновацій – тобто вчити примножувати цінність усього, що вони роблять.
Вітати помилки. «Ми караємо за помилки, – розповідає Вагнер, – і зовсім не вчимо ризикувати. Нам потрібно навчитися не стигматизувати невдачу, особливо в школі». Адже інакше виходить, що основне завдання учнів – з'ясувати, чого ж хоче вчитель, бути радше слухняним, ніж допитливим. Тим часом інновації з'являються в результаті численних спроб і помилок. Прогресивні навчальні заклади вже давно зрозуміли, що невдачі – це не те, чого варто уникати чи соромитись, а те, що варто цінувати. Без провалів немає проривів. «Можливо, в сучасному світі F – це нова А (найгірша та найкраща оцінки в західний системі оцінювання – Platfor.ma)», – каже Тоні Вагнер.
Не зважати на оцінки. Разом із тим, система оцінювання, розповсюджена в західних країнах, не відповідає ставленню до помилок як до нормальних елементів навчання. Тоні Вагнер критикує стандартизовані навчальні тести: вони вимагають від учнів запам'ятовувати дедалі більше інформації, але ніяк не впливають на якість цих знань та мотивацію. Окрім того, вони не здатні оцінити навички, які, як вважають більшість дорослих людей, є необхідними сьогодні, а саме: вміння осмислювати складні тексти, використовувати інформацію чи математичні дані для вирішення складних проблем, розуміти свою громадянську позицію та поважати інших. Так само американська шестиступенева шкала оцінювання не здатна відобразити справжні вміння школярів, і насправді є цілком формальною.
«Ми просто маркуємо учнів оцінками: ти дитина на відмітку A, ти – на відмітку C, а ти – просто невдаха за цією шкалою. Я вірю, що має бути певний навчальний стандарт, але різним учням потрібна різна кількість часу та підтримки, щоб його досягти. Звісно, ніхто не хотів би летіти в літаку з пілотом, якого оцінили на D з мінусом. Але в реальному житті ця оцінка взагалі нічого не говорить про чиїсь здібності», – каже Тоні Вагнер.
Більше того, оцінка не враховує різні можливості учнів та часто ігнорує їхні сильні сторони. Дослідження показали, що «неуспішні» учні можуть показувати дуже високі результати за певних умов: у менших групах, у співпраці з учителем, із індивідуальною програмою навчання тощо. Такі умови часто є в маленьких старших школах, спеціально створених для учнів з посередніми оцінками. Їхня відвідуваність становить більше 90%, і звідти нікого не виганяють.
Вчитися у Фінляндії. Відповідаючи на питання, де в світі справді якісна освіта, Тоні Вагнер найперше називає саме Фінляндію. «Багато років їхнім єдиним ресурсом був ліс. Зрештою, вони вирішили, що в них немає іншого виходу, ніж інвестувати в інтелект, і з 1975 року почали розробляти нову систему освіти. Фінляндія – це країна, де справді немає "розриву досягнень"», – розповідає він. 2011 року вийшов документальний фільм про фінську систему освіти «Фінський феномен». У стрічці Тоні Вагнер досліджує та розповідає глядачам, як цій країні вдалося створити одну з найбільш прогресивних освітніх моделей у світі. Так, вона стимулює розвиток усіх необхідних навичок, про які говорить Тоні Вагнер, через індивідуалізований та критичний підхід до навчання.
Наприклад, учні вчаться в малих групах, разом працюють над проектами й майже ніколи не пишуть тестів – лише на випускних іспитах. Причому вони можуть готуватися до них стільки років, скільки вважають за потрібне, й перескладати їх. Класи не ділять на «слабші» та «сильніші» – і через це різниця між результатами найкращих і найгірших школярів незначна (в 2011 році вона становила лише 4%). В програмі немає окремих предметів, а навчальний день і рік коротші, ніж у більшості шкіл світу. Професія вчителя у Фінляндії вважається дуже поважною і добре оплачується, а на посади педагогів існує серйозний конкурс.
Такий підхід дозволяє навчатися в набагато спокійніших умовах, ніж ми звикли, каже Тоні Вагнер. Натомість у американській системі освіти учням постійно доводиться долати стрес.
Не зважати на оцінки. Разом із тим, система оцінювання, розповсюджена в західних країнах, не відповідає ставленню до помилок як до нормальних елементів навчання. Тоні Вагнер критикує стандартизовані навчальні тести: вони вимагають від учнів запам'ятовувати дедалі більше інформації, але ніяк не впливають на якість цих знань та мотивацію. Окрім того, вони не здатні оцінити навички, які, як вважають більшість дорослих людей, є необхідними сьогодні, а саме: вміння осмислювати складні тексти, використовувати інформацію чи математичні дані для вирішення складних проблем, розуміти свою громадянську позицію та поважати інших. Так само американська шестиступенева шкала оцінювання не здатна відобразити справжні вміння школярів, і насправді є цілком формальною.
«Ми просто маркуємо учнів оцінками: ти дитина на відмітку A, ти – на відмітку C, а ти – просто невдаха за цією шкалою. Я вірю, що має бути певний навчальний стандарт, але різним учням потрібна різна кількість часу та підтримки, щоб його досягти. Звісно, ніхто не хотів би летіти в літаку з пілотом, якого оцінили на D з мінусом. Але в реальному житті ця оцінка взагалі нічого не говорить про чиїсь здібності», – каже Тоні Вагнер.
Більше того, оцінка не враховує різні можливості учнів та часто ігнорує їхні сильні сторони. Дослідження показали, що «неуспішні» учні можуть показувати дуже високі результати за певних умов: у менших групах, у співпраці з учителем, із індивідуальною програмою навчання тощо. Такі умови часто є в маленьких старших школах, спеціально створених для учнів з посередніми оцінками. Їхня відвідуваність становить більше 90%, і звідти нікого не виганяють.
Вчитися у Фінляндії. Відповідаючи на питання, де в світі справді якісна освіта, Тоні Вагнер найперше називає саме Фінляндію. «Багато років їхнім єдиним ресурсом був ліс. Зрештою, вони вирішили, що в них немає іншого виходу, ніж інвестувати в інтелект, і з 1975 року почали розробляти нову систему освіти. Фінляндія – це країна, де справді немає "розриву досягнень"», – розповідає він. 2011 року вийшов документальний фільм про фінську систему освіти «Фінський феномен». У стрічці Тоні Вагнер досліджує та розповідає глядачам, як цій країні вдалося створити одну з найбільш прогресивних освітніх моделей у світі. Так, вона стимулює розвиток усіх необхідних навичок, про які говорить Тоні Вагнер, через індивідуалізований та критичний підхід до навчання.
Наприклад, учні вчаться в малих групах, разом працюють над проектами й майже ніколи не пишуть тестів – лише на випускних іспитах. Причому вони можуть готуватися до них стільки років, скільки вважають за потрібне, й перескладати їх. Класи не ділять на «слабші» та «сильніші» – і через це різниця між результатами найкращих і найгірших школярів незначна (в 2011 році вона становила лише 4%). В програмі немає окремих предметів, а навчальний день і рік коротші, ніж у більшості шкіл світу. Професія вчителя у Фінляндії вважається дуже поважною і добре оплачується, а на посади педагогів існує серйозний конкурс.
Такий підхід дозволяє навчатися в набагато спокійніших умовах, ніж ми звикли, каже Тоні Вагнер. Натомість у американській системі освіти учням постійно доводиться долати стрес.
Не переоцінювати технології. Хоча, як каже Тоні Вагнер, Google ніколи не стане сміятися з дурних питань, занадто покладатися на інтернет та девайси в освіті та вихованні не варто. «Діти-інноватори виростають на іграшках без батарейок, де потрібно застосовувати уяву, а не просто натискати на кнопку, – вважає він. – Технології не лише часто стають на заваді процесу навчання, але й викликають залежність. У школах їх використання переважно ніяк не змінює принципи навчання. Я багато разів бачив, як електронні пристрої просто стають замінниками дошки чи підручників».
Уявляти неуявне. «На жаль, я поки що не бачу суттєвих змін у західній системі освіти, – розповідає Вагнер. – Нас, вчителів і батьків, виховали в парадигмі іншого суспільства. Тож як ми можемо знати, як правильно виховувати дітей у нову епоху? Проте ми можемо мріяти про нову, кращу освіту – і потроху втілювати ці мрії в життя». Ми також маємо розуміти, що, хоч інновації часто асоціюються з технологіями, вони можуть стосуватися будь-якої сфери знань. «Я, наприклад, вважаю себе інноватором у освіті», – каже Тоні Вагнер.
Окрім того, ми маємо бути готові, що нове покоління інноваторів змінить – а часом вже змінює – класичні підходи до роботи. «Такі компанії, як Google готові вигуляти твого собаку та попрати твої речі, аби тільки ти як співробітник міг присвятити максимум зусиль розробці ідей. Там само працівники можуть присвятити один день на тиждень найулюбленішим проектам – будь-яким. Уявіть, якби в школі було так само», – зауважує дослідник.
Попереднє покоління побудувало економіку на споживанні, вважає Вагнер. Нинішня економіка базується на інноваціях, сьогодні основний товар – це ідеї. Але чи можна справді навчити дитину бути інноватором? Виховати нового Стіва Джобса, звісно, складно, каже Тоні Вагнер. Проте можна навчити її критично мислити, ставити правильні питання та вчитися на помилках – і подивитись, що буде.
Уявляти неуявне. «На жаль, я поки що не бачу суттєвих змін у західній системі освіти, – розповідає Вагнер. – Нас, вчителів і батьків, виховали в парадигмі іншого суспільства. Тож як ми можемо знати, як правильно виховувати дітей у нову епоху? Проте ми можемо мріяти про нову, кращу освіту – і потроху втілювати ці мрії в життя». Ми також маємо розуміти, що, хоч інновації часто асоціюються з технологіями, вони можуть стосуватися будь-якої сфери знань. «Я, наприклад, вважаю себе інноватором у освіті», – каже Тоні Вагнер.
Окрім того, ми маємо бути готові, що нове покоління інноваторів змінить – а часом вже змінює – класичні підходи до роботи. «Такі компанії, як Google готові вигуляти твого собаку та попрати твої речі, аби тільки ти як співробітник міг присвятити максимум зусиль розробці ідей. Там само працівники можуть присвятити один день на тиждень найулюбленішим проектам – будь-яким. Уявіть, якби в школі було так само», – зауважує дослідник.
Попереднє покоління побудувало економіку на споживанні, вважає Вагнер. Нинішня економіка базується на інноваціях, сьогодні основний товар – це ідеї. Але чи можна справді навчити дитину бути інноватором? Виховати нового Стіва Джобса, звісно, складно, каже Тоні Вагнер. Проте можна навчити її критично мислити, ставити правильні питання та вчитися на помилках – і подивитись, що буде.
Текст: Євгенія Олійник
Знаєте крутих дітей та підлітків, гідних стати
героями проекту? Напишіть нам про них!
героями проекту? Напишіть нам про них!
team@platfor.ma
ВІДДІЛ
СПЕЦПРОЕКТІВ
СПЕЦПРОЕКТІВ
wecan@platfor.ma
НАД ПРОЕКТОМ
ПРАЦЮВАЛИ
ПРАЦЮВАЛИ
Катерина Іголкіна
Ліза Яблонська
Юлія Саліженко
Марія Фронощук
Ліза Яблонська
Юлія Саліженко
Марія Фронощук
