У спільному проекті з кондитерською компанією «АВК» ми досліджуємо молоде покоління інноваторів – дітей і підлітків, які вже сьогодні винаходять нове, а завтра стануть тими, хто змінить наш світ. Ми будемо розповідати, хто вони, чим живуть і чого можуть навчити дорослих. Спершу розбираємося: покоління Z – це вигадка маркетологів чи реальний феномен новітнього часу?
ПОКОЛІННЯ Z:
як ми стаємо свідками появи
нової генерації інноваторів
Про сучасних школярів кажуть, що вони з'явилися на світ «із мишкою в руці». Діти, народжені в ХХІ столітті, змалку оточені комп'ютерами, ноутбуками, планшетами, смартфонами та ігровими приставками. І якщо двадцять років тому діти в середньому проводили перед екранами девайсів три години на день, то сьогодні – близько восьми. Раніше підліткових кумирів можна було побачити в журналах і по телевізору, а герої сучасної молоді – це зірки YouTube. І, звісно, вони вже не уявляють життя без інтернету: для «двотисячників» він існував завжди.

Свого часу Стів Джобс в інтерв'ю сказав парадоксальну річ: виявилося, що засновник Apple та ІТ-візіонер жорстко обмежував своїх дітей у користуванні ґаджетами. Заглиблення у віртуальну реальність та повальна комп'ютеризація не подобаються й іншим батькам, педіатрам, психологам. Але соціологи одноголосно кажуть про те, що саме доступ до технологій в першу чергу сформував «покоління Z».
Теорія поколінь, яка й породила ідею генерацій X, Y, Z, з'явилася наприкінці минулого століття. Її автори, американські історики Вільям Штраус та Ніл Хоув, у своїй книзі поглянули на історію США як на послідовність певних циклів і дійшли висновку, що загальні моделі поведінки людей повторюються кожні 80-100 років. Незалежно від конкретної доби їх об'єднують спільні цінності та обставини, в яких вони зростають. За логікою авторів, існує всього чотири типи поколінь, які змінюються щодвадцять років. Так, після Другої світової війни з'явилося покоління оптимістичних бебі-бумерів, за ними – самостійні індивідуалісти «ікси», далі «ігреки»-міленіали (ті, кому зараз 25-35 років), і нарешті «зети».

Ця ідея була швидко підхоплена маркетологами та бізнес-тренерами, але наукова спільнота поставилася до неї з меншим ентузіазмом: хіба можна настільки узагальнювати та казати, що в межах одного покоління люди з двадцятирічною різницею у віці – схожі? Тим не менше, скептики погоджуються з аргументом, що в усіх країнах діти зростали під впливом таких глобальних процесів, як стрімкий розвиток мобільних технологій і світова економічна криза. Отже, вони просто приречені мати щось спільне.


XYZ
Штраус і Хоув вважають, що Z схожі на покоління
1923-43 рр.: як і в міжвоєнний період, сучасні юнаки та дівчата після знайомства з подіями 11 вересня та іншими потрясіннями теж приділяють велику увагу безпеці. А ще вони переймаються глобальними проблемами, захоплені наукою і мистецтвом. Серед інших важливих рис – відповідальність і цілеспрямованість, реалістичний погляд на майбутнє та планування власного життя на перспективу.

Для покоління Z важлива функціональність та практичність усього, що їх оточує – від ґаджетів до наукових концепцій. Щоб стати кимось, вони не готові чекати, доки виростуть, а намагаються самореалізуватись тут і зараз. Вони відкриті до нових знань, людей і активностей, готові співчувати та шукати компроміси. У питаннях освіти, статі чи стосунків вони сповідують свободу і готові випробовувати усталені норми на міцність.

Cтавлення до власного здоров'я теж відрізняє Z від попередників, які підпали під вплив суспільства споживання: так, «зети» теж купують чимало речей і сприймають рекламу, але вони обирають ті бренди й продукти, які справді роблять їхнє життя кращим. Краса для них – це не тільки про зовнішність, але й про гарне самопочуття, спорт і правильне харчування. Дослідження Всесвітньої організації охорони здоров'я 2014 року говорить про те, що молодь у всьому світі почала вживати менше алкоголю і менше палити – цигарки просто виходять з моди.
«Є три речі, які люди часто не знають про це покоління, – каже кандидат соціологічних наук і викладач Києво-Могилянської академії Вікторія Бондар. – По-перше, вони мають гарну освіту і прагнуть до її покращення. Вони володіють значним досвідом веб-пошуку і часто самостійно навчаються з онлайн-джерел». Для них однаково просто навчитися пекти веганський яблучний пиріг чи перевстановити операційну систему – для цього потрібно лише переглянути одне відео на YouTube. У молоді в пріоритеті не володіння інформацією як таке, а те, наскільки швидко можна її знайти.

«По-друге, представники покоління Z бажають привнести зміни у світ. Вони вважають за краще мати роботу, яка приносить суспільству користь, і багато хто займається волонтерською діяльністю. Вони стурбовані впливом людей на навколишнє середовище», – продовжує Бондар. І підводить підсумок: «Це покоління менш однорідне, ніж попередні. Велике розмаїття, яке вони привносять у сферу виробництва, споживання, освіти й культури вимагає відповідної варіативності від суспільства».
Портрет
інноватора
замолоду
Нові ікони культури та приклади для наслідування – це не тільки поп-зірки, а й люди, здатні своїми діями змінювати світ. Разом з віком інноваторів зменшується й вік їхніх кумирів, причому молоді таланти не обмежуються такими класичними новаторськими сферами, як наука й техніка. Вони можуть під новим кутом подивитися на буденні речі і зробити революцію, там, де її ніхто не очікує. Вони прагнуть змін у культурі, охороні здоров'я, соціальному устрої.

Пакистанська правозахисниця Малала Юсафзай у 17 років стала наймолодшою лауреаткою Нобелівської премії, а її автобіографія про боротьбу за доступну освіту для дівчат – бестселером в усьому світі. Флінн Макгаррі у 12 років заснував у Лос-Анджелесі клуб вечерь, а за п'ять років став наймолодшим шеф-поваром із власним рестораном, де він тепер експериментує з інгредієнтами і техніками. В 14 років Тейлор Вілсон збудував у батьківському гаражі справжній термоядерний реактор, щоб знайти рішення енергетичним проблемам людства, а Зандер Сроудс із 11 років займається збереженням вимираючої популяції морських черепах.

Справжніх інноваторів можуть надихнути навіть найскладніші життєві випробування: коли в 12-річного Стівена Гонзалеса лікарі діагностували лейкемію і пообіцяли мінімальний шанс виживання, його життя перетворилося на боротьбу за життя та вимушену ізоляцією від світу. Врешті він спростував усі песимістичні прогнози й успішно вилікувався, а щоб допомогти іншим, створив соцмережу для пацієнтів-підлітків та відеогру, в якій можна буквально вбивати ракові клітини. І це лише кілька прикладів найвідоміших героїв. Насправді їх набагато більше і вони живуть просто серед нас.
Достатньо зайти на сайт надихаючих конференцій TED, щоб побачити десятки відеопромов від тих, кому немає й двадцяти. На одній з локальних подій TEDx у Львові виступала й школярка Фіонг Ань Чан. Аня, як звуть її друзі, народилася і виросла у Черкасах, тому перш за все називає себе українкою в'єтнамського походження. Вона з дитинства захоплювалася математикою, а в старших класах спромоглася розв'язати математичну задачу з області фігурних чисел, над якою билися вчені всього світу.

Юний український винахідник Андрій Коноваленко перейшов від теорії до практики і пропонує запустити у виробництво свою розробку CamTouch: він знає, як за допомогою проектора, веб-камери та власноруч написаного програмного забезпечення перетворити будь-яку поверхню на інтерактивну.

Про іншого молодого інноватора, Самуїла Кругляка з Кіровоградщини, дізналися після того, як хлопець зайняв призове місце на Олімпіаді геніїв у США. Його проект під назвою «Добування електроенергії з атмосфери» назвали новим словом в енергетиці. За схемою Кругляка один кіловат енергії в буквальному сенсі коштуватиме копійки. Журі конкурсу оцінило такий підхід, і Самуїл отримав можливість безкоштовного навчання в американському виші.

Цього року в фіналі Олімпіади геніїв в місті Освего змагалися 12 українських шкільних команд. Серед них дніпровці Ксенія Коваленко та Ілля Самсонов, які винайшли речовину для суперконденсатора. Вона може створювати безпечний струм, який знадобиться, наприклад, в електромобілях. В процесі дослідів учні хіміко-екологічного ліцею зламали три кавоварки, які використовували для створення речовини. «Для таких невгамовних дітей, як ми, найскладнішим було проводити в лабораторії по 12-14 годин, але спостерігати за тим, як відбувається реакція в кавоварці, було дуже цікаво і захоплююче», – розповідає Ксенія. У відповідь на питання, звідки такий інтерес до науки, вона згадує про свою сім'ю: дитинство дівчина провела в батьковій лабораторії, де також працювала її сестра. Ксенія теж збирається присвятити своє життя науці і буде вчитися на електрохіміка, але ділиться мрією – стати криміналістом.
Герої їхнього
часу
Дуже скоро нинішні школярі стануть повнолітніми і займуть свою професійну нішу в економіці. За три роки вони складатимуть 20% робочої сили у світі. А це означає не тільки те, що роботодавцям доведеться шукати спільну мову з носіями нових цінностей – незалежними, вільними, не прив'язаними до одного офісу чи однієї країни людьми, які хочуть робити те, у що вірять, і отримувати від цього задоволення. І сам світ неминуче змінюватиметься завдяки їм.

Сьогодні вони можуть бути так само розгубленими перед вибором спеціальності, як і молоді люди до них, але використають усі можливості, щоб стати обізнанішими та підготуватися до відповідального кроку. Вони цікавляться соціальними й політичними подіями, хоча самі себе часто називають аполітичними, і займають активну громадянську позицію. Вони швидко адаптуються до нових технологій і можуть навчатися майбутній професії онлайн. Вони мультизадачні і швидко перемикаються з одного завдання на інше. Щоправда, тут спеціалісти говорять і про недоліки: «кліпове мислення» (можливість сприймати інформацію маленькими порціями) та вміння тримати фокус не довше 8 секунд, орієнтацію на швидкість, а не на глибину і якість виконання завдання.
Психолог і тренер з навчання Діана Житня працює з підлітками вже вісім років. За цей час вона встигла поспілкуватися з понад півтора тисячею дітей, і у більшості відмічає слабку пам'ять. Причини – «надлишок інформації, яка не відкладається, і звичка фіксувати все на пристрої». До того ж, діти рідко читають. Але психолог каже й про серйозну перевагу: «У них краще розвинута креативність, вони пропонують набагато цікавіші ідеї, ніж дорослі в аналогічних ситуаціях». Якщо додати до цього схильність до підприємництва та бажання працювати не заради грошей, а задля суспільно важливих результатів, вимальовується обнадійлива картина. Можливо, в майбутню епоху роботів і автоматизації саме покоління Z розв'яже ключові світові проблеми завдяки поєднанню таланту, бізнесу, альтруїзму й технологій?
Коли вони
виростуть
Народжені у двохтисячних сприймають світ не як загрозу, а як поле для експериментів, і від навчання очікують того ж. «Раніше школа була основним джерелом знань, а сьогодні навряд, – пояснює Житня. – В школі все відбувається повільно, тому дітям там нудно. Школа сприймається як витрата часу і додатково як місце для спілкування».

Кен Робінсон, міжнародний експерт з навчання та відомий популяризатор ідеї розвитку креативності, переконаний, що сучасні школи не встигають за потребами дітей і вбивають їхні творчі здібності. А креативність – це саме те, що відрізняє людей від тварин і робить життя таким захоплюючим. На його думку, нинішні шкільні програми були створені в індустріальну епоху, коли головним принципом була стандартизація речей, думок, людей, і вони вже не актуальні сьогодні.

Часи змінилися, діти хочуть самі будувати свій процес навчання, а не просто мати хороші оцінки, тож більше не можна виправдовувати нудні уроки абстрактною користю від певного набору знань чи майбутньою доцільністю для хиткої економіки. Здатність до дивергентного мислення (можливість бачити безліч варіантів розв'язання однієї задачі) слабшає з віком: нічим не обмежений хід думок зустрічається у 98% дошкільнят, 10% у підлітків і лише у 2% молодих людей, які досягли 25 років. Робінсон не втомлюється говорити, що лише той, хто знайде своє покликання, зможе бути щасливим та приносити реальну користь. Навички, які потім допоможуть у житті, стають важливішими за сухі знання та одноденні результати.
Ідеї розвитку креативності підтримує й Тоні Вагнер, вихователь і експерт Лабораторії інновацій при Гарвардському університеті. Автор книги «Створення інноваторів. Як виховати молодь, яка змінить світ» говорить про критично важливі для інноваторів навички: критичне мислення, гнучкість, цікавість, уяву, ефективну усну та письмову комунікацію. У його концепції теж немає місця зазубрюванню історичних дат чи навіть таблиці множення.

Ідея безперервного навчання (lifelong learning) як ніколи відповідає запитам часу. І тут перевага у дітей з великих міст, але не тому, що вони більш забезпечені чи живуть в кращих побутових умовах. «Діти з великих міст бачать перед собою набагато більший обшир професій. Вони бачать, ким вони можуть працювати в майбутньому, вони просто стикаються з більшою кількістю різних людей. Вони знають, що вони можуть писати електронну музику, відкрити власне кафе чи працювати у біолабораторії, – каже освітній аналітик центру CEDOS Ірина Когут. – Це задача для системи освіти – не просто викласти дитині шкільну програму, а показати їй максимальне різноманіття життєвих шансів, мотивувати її навчатися».

Серед потенційно цікавих і перспективних як у плані самореалізації, так і з фінансового боку професій Когут називає в Україні інженерію, біотехнології та суспільні науки. А от юриспруденція, яка виглядала престижною для батьків покоління Z, уже втратила свою популярність. Перенасичення може чекати й актуальну сьогодні ІТ-галузь. Вихід – відкинути ідею, що одного разу здобутий фах може забезпечити людині щасливе життя. У мінливому світі треба робити ставку не на відповідність посадовій інструкції, а на вміння змінюватись, відчувати тренди, розуміти себе і творити власну долю. І щоб цьому навчитися, обов'язково потрібна підтримка дорослих.
Знати vs.
вміти
Мати Джека Андраки, який у 16 років розробив нову методику діагностування раку, дає настанову всім батькам: завдання дорослих не питати дитину, ким вона хоче стати, а дозволити їй спробувати себе у різних сферах. Адже в дитинстві мало хто знає, що йому подобається. Проте це не означає ставитися до дітей та їхніх ідей поблажливо, навпаки – сучасні діти вимагають рівності і хочуть будувати з дорослими партнерські стосунки.

До батьків і вчителів молоде покоління висуває жорсткі вимоги. Діана Житня каже, що авторитет у підлітків можна заробити, якщо пройти перевірку за особистими якостями: вмінню володіти собою, доносити думку, спілкуватися на рівних, бути експертом у своїй області, а також позитивним, чесним і справедливим. «Треба давати їм більше можливостей спробувати і проявити себе, більше простору для дій, – переконана психолог. – Головний принцип – свобода і відповідальність за наслідки своїх дій. Молодь треба утверджувати в їхній зрілості, а ще – вчитися у них».
Вчитель інформатики Людмила Булигіна більше 20 років займається з дітьми програмуванням. За цей час її учні займали призові місця на світових технологічних, інженерних та наукових конкурсах – таких як «Intel-Техно» чи Microsoft Imagine Cup. Її нинішні вихованці – учні столичного політехнічного ліцею «КПІ». «Це діти, які справді цікавляться експериментальною наукою, – говорить вона про особливості покоління. – Вони не будуть вчити теорію, їм це не притаманно, але вони готові робити, експериментувати, створювати».

Як підтвердження – дві серйозні події, організовані учнями: мейкерський фестиваль KPI Lyceum School Maker Fairе (частина великого всесвітнього руху Maker Faire) та конференція «ІТ-суржик», над якою одиннадцятикласники працювали без допомоги вчителів. Учні самостійно зайнялися івент-менеджментом, запросили правильних спікерів, які говорили про онлайн-навчання, стартапи, створення ігор і навіть прокрастинацію – усе, щоб дати інсайт про перспективи розвитку ІТ-освіти.

«Найбільший привід для радості – це коли в команду включаються всі учасники. Це ніколи не відбувається одразу, нема такої чарівної палички, це дуже складний процес», – пояснює Булигіна. Але тільки так вартісні ідеї можуть з'являтися на світ, перетворюватися на конкурентноздатні проекти і створювати справжню цінність. Врешті, сама атмосфера мейкерства сприяє появі інноваторів, які можуть рухати прогрес. Це ідеальний вічний двигун, але щоб він працював, світ має відповісти взаємністю поколінню Z.
На рівних
Знаєте крутих дітей та підлітків, гідних стати
героями проекту? Напишіть нам про них!
team@platfor.ma
ВІДДІЛ
СПЕЦПРОЕКТІВ
wecan@platfor.ma

НАД ПРОЕКТОМ
ПРАЦЮВАЛИ
Катерина Іголкіна
Ліза Яблонська
Юлія Саліженко
Марія Фронощук
Made on
Tilda