Вітаю, Ілоне!

Зараз я навчаюсь у випускному класі школи і будую великі плани на майбутнє! Коли я вперше задумалась над питанням: «Ким я себе бачу?», було багато ідей. Але згодом, пізнавши себе, я зрозуміла: хто, якщо не кожен з нас, хто, якщо не я, має обертати світ?

Для себе я вирішила, що повинна нести якусь інноваційність для людства – я поставила ціль стати винахідником. Тому зараз я займаюсь улюбленою позашкільною справою – програмуванням. Воно дає мені змогу творити і пробувати втілювати власні ідеї.

Нещодавно я виграла в одній з категорій на всеукраїнському конкурсі винахідників, і це допомогло мені усвідомити, що мої починання додають комусь віри у себе. Тому наразі я розробляю механізм, який зробить доступним користування комп'ютером для незрячих людей. Я щиро вірю, що ці кроки будуть корисні на рівні країни та світу.

А як же справи у вас? Останні новини ваших відкриттів справді мотивують і підбадьорюють. Змалечку мене вабила сфера інформаційних технологій. Ця галузь розвивається щодня все більше, тому, гадаю, вона нас веде у майбутнє. Я захоплююсь тим, як вміло ви поєднуєте мрії зі співпрацею, бо саме так формуються дії, які змінюють світ.

Усе починається з малого, тому світ майбутнього буде базуватись як на раціональному використанні площі земної поверхні, так і на відкритті нових горизонтів. Однозначно, все буде роботизоване, тому звертатиметься особлива увага на розвиток штучного інтелекту. Він повинен бути обмежений об'ємними і водночас не гнітючими рамками, оскільки цей крок вперед згодом може спричинити ряд проблем. Хто знає, може, колись на іншій планеті існуватиме світ роботів, які будуть виконувати механічну роботу для споживачів-землян.

Насправді я пишаюся вашою демонстрацією того, що цілком реально вирішити питання обмеження ресурсів та засмічення атмосфери. Зараз існує багато проблем, пов'язаних з діяльністю людини: брак прісної води, руйнування озонового шару, і обов'язковим для дослідження космосу є усунення космічного сміття.

16-річна львів'янка Софія розробила комп'ютерну програму, яка перетворює друкований текст на шрифт Брайля – і перемогла з проектом на Всеукраїнському науково-технічному конкурсі «Інтел-техно». В листі до засновника SpaceX вона написала про роль молодих людей у світі майбутнього.

16-річна львів'янка Софія розробила комп'ютерну програму, яка перетворює друкований текст на шрифт Брайля – і перемогла з проектом на Всеукраїнському науково-технічному конкурсі «Інтел-техно». В листі до засновника SpaceX вона написала про роль молодих людей у світі майбутнього.

Софія Петришин – Ілону Маску

Окрім того, необхідно пам'ятати, що ці проблеми створені людиною. Чому? Бо недосконалою є система освіти. У кожній країні вона різна, але, можливо, саме ідея позашкільної освіти дасть змогу мотивувати, змалечку цінувати та розвивати усі здобутки суспільства. Разом досягти мети буде неважко, якщо брати до уваги мрії та погляди дітей.

Ваша діяльність є дуже важливою для людства, але що зробить її ще ціннішою? Ви справді вмієте надихати, тому, думаю, вам сподобається ідея створення онлайн-курсу чи організації, де учні та студенти пропонуватимуть розв'язання існуючих проблем. Мені здається, було б круто!

Я сподіваюся, ви звернете увагу на мої пропозиції, щоб допомогти досягти людству нових цілей, мотивуючи наше молоде покоління.

Чекаю відповіді!

З найкращими побажаннями,
Софія Петришин

Гадаю, навколо вас зараз сила-силенна людей, які готові діяти в інтересах розвитку людства. Насправді таких людей тьма. Все, що залишається, – це дати шанс їхнім прагненням зрушити з місця. Часто люди, які хочуть негайно перетворити ідею в дійсність, є дітьми. Я теж дитина і точно знаю, що в цьому віці існує шалений азарт до пошуку відповідей на всі запитання, з якими стикаєшся. Саме тому обов'язковим для юного покоління є бачення проблем.

Наразі чітко видно, що у світі все тягнеться до області фантастики. Це змушує нас будувати все нові і нові мрії.

Шановний Петре Олексійовичу!

Мене звати Юрій Паша, я студент першого курсу Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця. Вже впродовж трьох років я займаюсь розробкою та апробацією проекту, присвяченого підвищенню життєвих характеристик рослин за допомогою біологічних агентів та мікроорганізмів. Якщо говорити просто, це означає, що можна буде вирощувати більше злакових і витрачати на це менше ресурсів. А це може позитивно вплинути на економіку України.

Цього року на Міжнародній олімпіаді з екології у Бразилії проект був нагороджений золотою медаллю і зайняв третє місце у загальному заліку серед 420 проектів. Тепер мені хочеться, щоб він приніс нашій країні реальну користь.

Проблема екологічно безпечних методів рослинництва в Україні є особливо нагальною, оскільки, по-перше, основну частину нашого експорту становить саме сільськогосподарська продукція, а, по-друге, впровадження екологічно безпечних методів у цю галузь дозволить українській продукції вийти на ринки ЄС.

Використання цього методу в масштабах країни дозволить не тільки подолати проблеми, пов'язані з АПК, але й знизити собівартість продукції з одночасним підвищенням її якості (через значне зниження рівня використання нітратів), що дасть додаткові надходження до держбюджету.

Наостанок хочу згадати слова Вінстона Черчілля. Його перша промова на посаді прем'єр-міністра в 1940 році увійшла в історію в під назвою «Blood, Sweat, and Tears». Під час цієї промови він сказав, що для перемоги не може запропонувати нічого іншого, окрім важкої праці, крові, поту і сліз. Я переконаний, що через те, що і наша країна зараз знаходиться у непростому становищі, має проводитись активний пошук нових методів для впровадження у промисловість.

Сподіваюся, Ви розглянете мою пропозицію. Буду радий відповісти на запитання щодо проекту і розповісти про нього більше.

З повагою,
Юрій Паша

У 17 років Юрій – золотий медаліст та володар гран-прі Міжнародної учнівської олімпіади з екології у Бразилії. Він звертається до голови держави з пропозицією, яка може вирішити серйозну проблему у сфері сільського господарства.

У 17 років Юрій – золотий медаліст та володар гран-прі Міжнародної учнівської олімпіади з екології у Бразилії. Він звертається до голови держави з пропозицією, яка може вирішити серйозну проблему у сфері сільського господарства.

Юрій Паша – Президенту України Петру Порошенку

Як не дивно, особливий статус проблема ресурсозбереження та екологізації промисловості набула через російську інтервенцію, адже достатньо великі території на сході України тимчасово стали недоступними для використання у господарських цілях. Для того, щоб не знижувати об'єми виробництва, аграрії вимушені використовувати більше добрив, що не може не позначитися на якості готової продукції, стані навколишнього середовища, собівартості зерна.

За час моєї роботи було встановлено, що існує значно дешевший і безпечніший метод підвищення життєвих характеристик злакових рослин. Якщо дані польових досліджень підтвердять мої результати, то проект можна буде впроваджувати у виробництво, що дозволить вирішити усі основні проблеми агропромислового комплексу країни.

Шановна пані Азулай!

Мене звати Дар'я, я – сімнадцятирічна українка з промислового міста Запоріжжя, що на сході України. Пишу Вам, щоб допомогти налагодженню взаємодії між українською молоддю та ЮНЕСКО задля розвитку культурного й наукового суспільства. Зараз у мене триває рік перерви після завершення школи, впродовж якого я навчаюсь в Українській Академії Лідерства. Переходячи до суті свого листа, хочу вірити, що Ви любите театр.

Уявіть, що приїхавши в нове місто, перше, куди Ви йдете – це міський театр. Піднімаючись відполірованими часом мармуровими сходами, Ви розглядаєте посивілі від часу колони Херсонесу. Перед Вами зі скрипом відкриваються золотаві дубові двері, прикрашені зображеннями тварин і людей, ніби скіфська пектораль, і Ви проходите всередину. На стінах фойє – величні давні фрески, з яких гордо поглядають українські князі й княгині. Очевидно, що цей «театр» українського мистецтва має багату й давню історію, але все, що Ви чули про нього, ніяк не прославляє ані сучасні постановки, ані акторів.

Цей театр – відображення стану культурного суспільства моєї країни.

Не маючи досвіду програмування, Дар'я (17 років) разом з командою перемогла в конкурсі Technovation challenge 2017, створивши мобільний додаток, який допомагає знайти місця для переробки ресурсів у місті. Тепер вона пише очільниці організації ООН з питань освіти, науки і культури про стан справ в Україні.

Не маючи досвіду програмування, Дар'я (17 років) разом з командою перемогла в конкурсі Technovation challenge 2017, створивши мобільний додаток, який допомагає знайти місця для переробки ресурсів у місті. Тепер вона пише очільниці організації ООН з питань освіти, науки і культури про стан справ в Україні.

Дар'я Чорноморець – генеральному директору ЮНЕСКО Одрі Азулай

Маючи надзвичайну спадщину, талановитих митців, науковців і діячів, ми не досягли того рівня культурного розвитку, якого можна було б очікувати. Але ми вважаємо найважливішим те, що більшість пересічних громадян не є дотичними до будь-якого культурного або наукового процесу. Зусилля громадських організацій зосереджено на і без того звиклих до уваги спільнотах великих міст, а люди у віддалених регіонах та представники фінансово незабезпечених прошарків населення залишаються відірваними від такого життя, не беруть участі в культурному процесі і, як наслідок, не впливають на життя спільноти в тій мірі, в якій могли б.

Просвітницька або культурна діяльність у динамічних центрах підкріплюється тими ресурсами, що наявні в регіоні, в той час як провести серію заходів, припустимо, в селах на сході країни, набагато важче через те, що ані населені пункти, ані організації зазвичай не мають технічного й людського ресурсу, необхідного для якісних лекцій і втілення проектів.

Але ініціативи є: курси іноземних мов, аматорські театри і вільні простори, які стали своєрідними культурними центрами серед молоді. Хоча багатьом організаціям бракує фінансування, вони докладають усіх можливих зусиль для втілення своїх ідей.

Коли нашому «театру» потрібні декорації або костюми, ми можемо зробити їх власноруч – так само, як і створити музичний супровід, написати сценарій і розстелити червоні килимові доріжки. Але українській культурній спільноті дуже допомогло б, якби Ви порадили хорошого ментора, друга і наставника, що міг би відповісти на запитання ініціативної молоді з перспективи європейського досвіду й бачення майбутнього світової культури.

Сподіваюся на Вашу відповідь.

З повагою,
Дар'я Чорноморець

Шановна Ліліє Михайлівно!

Мене звати Ігор. Я звичайний український школяр, який хоче жити у розвиненій Україні. Для підняття престижу нашої країни в Європі та світі я разом зі своїм другом Михайлом Корешковим беру участь у міжнародних конкурсах. Наприклад, ми посіли третє місце у науковому конкурсі комп'ютерних проектів Infomatrix-2017 та 19-те місце із 163 на міжнародному чемпіонаті з робототехніки First Global Challenge. Також я навчаю дітей робототехніці, поширюючи STEM-освіту серед української молоді.

Якщо провести хоч невелике дослідження, то можна виявити, що подібних заслуг у моїх однолітків в Україні просто безліч. Завдяки бажанню самостійно навчатися, онлайн-курсам і необмеженому доступу до інформації в інтернеті нове покоління українців може вирішувати глобальні проблеми навіть у такому юному віці, не отримуючи спеціальних знань у вищих навчальних закладах. Саме тому я вважаю, що стара система освіти потрохи відживає.

Чим більше можливостей країна зможе надати, чим кращу екосистему для розвитку особистості вона організує, тим менше розумних голів виїдуть за кордон. А таких голів в Україні дуже багато. Особисто мене наявність подібних стажувань ще більше спонукала залишатися жити і приносити користь Україні – країні можливостей.

Я б дуже хотів взяти участь у подібній програмі, яка б дала мені реальні знання і практику, і навіть готовий посприяти її створенню.

Буду радий дізнатися, чим я можу допомогти, щоб в Україні з'явилися нові програми стажування для молоді.

З повагою,
Ігор Жуковський

16-річний Ігор опановує комп'ютерні науки. На Всесвітньому чемпіонаті з робототехніки First Global його команда увійшла до двадцятки найсильніших – і це лише один з міжнародних конкурсів, де вони перемогли. У своєму листі Ігор пропонує створити ще більше можливостей для талановитої молоді в Україні.

16-річний Ігор опановує комп'ютерні науки. На Всесвітньому чемпіонаті з робототехніки First Global його команда увійшла до двадцятки найсильніших – і це лише один з міжнародних конкурсів, де вони перемогли. У своєму листі Ігор пропонує створити ще більше можливостей для талановитої молоді в Україні.

Ігор Жуковський – міністру освіти України Лілії Гриневич

У 14-16 років людина вже здатна визначитися з тим, що їй знадобиться у майбутньому, а що ні. Розуміння того, що знання принесуть тобі користь, мотивує набувати їх і робити це із більшою пристрастю, ніж якщо б тобі їх нав'язували. І це те, чого не вистачає сучасній системі освіти.

Система подачі інформації у вигляді «шаблон задачі – шаблон її розв'язання» повністю вбиває критичне мислення, а абстрактність теоретичних знань повністю розмиває уявлення про те, де такі знання застосувати на практиці. Ця проблема переслідує людей протягом усього довгого процесу навчання, починаючи з першого класу і закінчуючи п'ятим курсом університету. Саме тому мені б хотілося бачити в Україні значно більше програм стажування для прогресивної молоді, яка бажає отримувати реальні практичні знання у реальних проектах.

Це можуть бути державні проекти з великими компаніями-партнерами, які набирають стажерів, дивлячись на їхні реальні знання і бажання навчатися, працювати і взагалі приносити користь, а не на їх вік.

Вітаю, Марко Ламбертіні!

Мене звати Нікіта, я живу в Києві (Україна), зараз мені 12 років. Минулого року я та моя однокласниця Софія-Христина започаткували екологічний проект «Компола».

Я вирішив написати у WWF, конкретно вам, бо, як і ви в дитинстві, я цікавлюся різними видами комах і тварин і мрію стати науковцем – досліджувати світ з фізичної або хімічної точки зору. До того ж мені б хотілося, коли я трохи підросту та буду краще знати англійську, стати вашим волонтером. Поки що я планую долучитися до команди волонтерів українського відділення WWF.

Мені б хотілося дізнатися вашу думку щодо нашої ініціативи. Можливо, ми зможемо покращити її?

«Компола» – це компостування відходів шкільних їдалень. Ми помітили, що в нашій їдальні з'являється багато органічних відходів, які зазвичай потрапляють на сміттєзвалища. Перетворюють їх на органічне добриво лише в сільській місцевості – але ж в Україні дві третини населення проживають саме у містах!

У 2016 році екоактивіст Нікіта (12 років) разом з подругою заснували ініціативу «Компола», яка заохочує школи переробляти відходи з їдалень. За короткий час вони досягли значних успіхів, і тепер настав час розповісти про це на світовому рівні.

У 2016 році екоактивіст Нікіта (12 років) разом з подругою заснували ініціативу «Компола», яка заохочує школи переробляти відходи з їдалень. За короткий час вони досягли значних успіхів, і тепер настав час розповісти про це на світовому рівні.

Нікіта Шульга – генеральному директору Всесвітнього фонду природи Марко Ламбертіні

Ми подумали, що варто встановити компостер прямо на пришкільній території і зайнятися переробкою відходів, тим більше значних потужностей це не потребує.

Школа не мала грошей на закупівлю компостера, і ми вирішили зібрати їх на краудфандинговій платформі GoFundEd. Ми не сподівалися на особливу увагу, але збір коштів на компостер для нашої школи тривав замість 45 днів всього півтора. Таким чином за весь час кампанії ми зібрали кошти на компостери ще для шести шкіл.

Впродовж року ми розповідали про проект на багатьох заходах, а також отримали грант на масштабування. Зараз в кожній області України вже є принаймні одна школа, яка більше не викидає органічні відходи на смітник, а компостує. Кількість таких шкіл поступово зростає.

Цієї осені ми отримали перше добриво і підживили ним дерева, що ростуть у місті, бо вони повинні мати сили для очищення повітря від шкідливих речовин.

Найбільше наше досягнення сьогодні – це те, що проектом зацікавилося Міністерство екології України. Воно розпочало роботу з підготовки офіційних інструкцій з компостування для українських шкіл, щоб вони не боялися переробляти відходи.

Спочатку здається, що наш проект не сильно пов'язаний зі збереженням тварин чи рослин, але людина – єдина істота на даний момент, у якої те, що вона виробляє, після використання не повертається в природу. І лише люди можуть прибрати те сміття, яке залишають після себе.

Якщо ж цього не робити, то спочатку буде не дуже помітно, але поступово ареали життя деяких тварин почнуть потрапляти у сміттєві зони, і тварини або помруть, або їм доведеться покинути ці місця. Багато рослин також вмирають, і через зменшення їх кількості повітря все менше і менше очищується і все більше отруйних речовин розлітається по планеті. Це також спричиняє зменшення кількості тварин – це якщо не брати до уваги браконьєрство.

І якщо зараз здається, що вимирають рідкісні види тварин, про яких ми знаємо не так багато, то якщо нічого не робити, вже років через двісті або навіть менше звичайна кішка чи собака, яких зараз повно на вулицях та в наших домівках, будуть вважатися рідкісними видами, яким загрожуватиме вимирання. Навіть якщо до того часу ми придумаємо штучну їжу, жити наодинці з самими собою буде дуже сумно. Бо ж всім подобаються слони і пінгвіни, леви та папуги і всі-всі інші тварини.

Сподіваюся, «Компола» зможе щось змінити. Буду радий почути, що ви думаєте про нашу діяльність і куди би порадили нашому проекту рухатися далі.

Чекатиму на вашу відповідь.

Нікіта

Андрію, вітаємо!

Знаєте, життя – крута штука, бо його можна вибирати. Ти сам маєш право вирішувати, яким шляхом хочеш іти. Ми, Катя і Микита, вибрали йти шляхом творення і ризиків. Це наш сенс.

Зараз ми повністю занурені в роботу над проектом Nuka для Kickstarter. Наш проект – це новий погляд на звичні речі, такі, як блокнот і ручка. Продукт вийшов інноваційним, а саме – вічним. Так, нам вдалося створити ручку, якою зможуть писати навіть ваші правнуки, і блокнот, який ви зможете переписувати нескінченну кількість разів. Як? Ручка зроблена спеціального сплаву металів, який окиснює папір, а блокнот – із синтетичного паперу, який не рветься і не промокає.

За останні півтора року все шалено закрутилося, ми пройшли шлях від школярів з мріями й амбіціями до компанії з власними розробками. У нас в планах отримувати досвід і брати участь у цікавих проектах, а потім вступити до закордонного університету на бізнес-дисципліни. Зараз ми активно працюємо, щоб у майбутньому отримати грант на це навчання. Ми будемо продовжувати ставити собі великі цілі й досягати їх.

Нам було б дуже цікаво зустрітися з вами, розповісти про проект особисто і почути вашу думку, оскільки вона для нас авторитетна.

Щиро,
Катя та Микита

В інноваційному стартапі Nuka 16-річні Катя і Микита переосмислюють такі традиційні речі, як ручка і блокнот. Їхнім винаходом люди зможуть користуватися десятки років. А що про нього думає професіонал?

В інноваційному стартапі Nuka 16-річні Катя і Микита переосмислюють такі традиційні речі, як ручка і блокнот. Їхнім винаходом люди зможуть користуватися десятки років. А що про нього думає професіонал?

Катя Михалко та Микита Владикін – маркетологу Андрію Федоріву

Ми дуже раді, що на етапі розробки знаходимо багато небайдужих і успішних людей, які готові поділитися своїм досвідом і допомогти підприємцям-початківцям. Також ми дуже хочемо поділитися своїми ідеями з одним із найкреативніших українців – з вами, людиною, яка нас шалено надихає і чий підхід до роботи нас вчить.

Ми вважаємо, що в ХХІ столітті інтелект вимірюється креативним мисленням. Зараз немає сенсу займатися зазубрюванням інформації. Переможе той, хто навчиться вловлювати суть цієї інформації і складати з неї свій світогляд. На жаль, в українських навчальних закладах не вчать аналізувати і бачити суть, тому зараз ми вчимося на екстернаті.

Добрий день, Ахтеме!

Мене звати Аня, мені 14 років. І мені не просто так бахнуло в голову написати вам листа. Я обрала вас тому, що ви зацікавили мене своєю різносторонністю, творчістю та поглядами на культуру. І на мою думку, ви, як ніхто інший, об'єктивно дивитесь на речі, які нас оточують і впливають на наше життя.

Але, якщо чесно, то добрячу годину я сиділа з поглядом у стелю, і мої мізки, як монетки фонтан, заповнила думка про те, кому ж написати. У мене було три стадії роздумів.

На першій стадії я просто згадувала відомих людей, які мене надихають. На другій я зрозуміла, що знаю лише їхню політичну позицію, скільки їм років, як звати їхніх чоловіка чи жінку. Абсолютно не знаю власних думок цих людей, їхнього шляху до мети, мрій. Жодного натяку на те, що ця людина – особистість, у якої я хочу що-небудь запитати. Я анічогісінько не чула, крім безлічі питань про політику та нові шкарпетки (а для чого аналізувати кожного, якщо можна абсолютно різним людям ставити однакові, шаблонні питання?).

Третя стадія – злість на медіа, журналістику та політичні шоу. Серйозно, я почала подумки із ними сваритись, бо у мене не вкладається у голові одне: чому в такій багатій на талановитих людей країні я не можу почути жодного слівця про власну думку цих неймовірних людей, яких перетворюють на персонажів невдалого шаблонного роману, а чую лише висловлювання, спрямоване на масу народу, яка поглинає матеріал?

Ахтеме, ви теж часто даєте інтерв'ю, і вони суперцікаві, тому що там відчувається спрямованість на розкриття вашої особистості. І мені дуже хочеться дізнатись, що ви думаєте про оцю шаблонність, бо ви як режисер стовідсотково відчуваєте її.

До речі, я дізналась про вас нещодавно, якраз за день до того, як піти на «Кіборгів». Коли я прийшла у зал на сеанс, то не знала чого очікувати. Просто трималась за ідею, що це буде щось прекрасне. Тому я занурилась у цю картину із невидимим аквалангом. Якщо коротко, сценарій – бомба, кадри – вау, фільм – крутий.

Мене найбільше вразила сила діалогів, саме справжніх людей з емоціями та почуттями, а не персонажів. Уся ця реалістичність, усі протиріччя, дискусії нагадують, що війна є, а у ній – справжні люди, які плутаються, бояться та чинять безліч речей на на емоціях та через власні переконання. Після такого крутого фільму я вирішила, що буду писати вам. А потім, коли дізналася, що під час зйомок «Кіборгів» ви ще й брали участь у «Танцях з зірками», у мене постало питання: як ви усе встигаєте? Мені потрібна ваша порада.

У 14 років Анна разом з командою «Об'єктив» з Кам'янця-Подільського перемогла в конкурсі «Відкривай Україну» з проектом вільного простору для здорового спілкування підлітків. У своєму листі Анна міркує про те, як медіа формують з людей безлику масу, і просить поради у відомого актора й режисера.

У 14 років Анна разом з командою «Об'єктив» з Кам'янця-Подільського перемогла в конкурсі «Відкривай Україну» з проектом вільного простору для здорового спілкування підлітків. У своєму листі Анна міркує про те, як медіа формують з людей безлику масу, і просить поради у відомого актора й режисера.

Анна Нанега – актору й режисеру Ахтему Сеітаблаєву

Я дитятко, яке хапається за круті можливості усіма руцями та ніжками. А після того, як напишусь, намалююсь, наговорюсь зі сцени, накеруюсь, то мов той ізюмчик – з емоційним виснаженням, але купою вражень та досвідом. Мені це подобається, але я боюсь, що буду робити все і водночас нічого.

Ви можете працювати над декількома проектами водночас, але при цьому маєте пріоритетну справу (наскільки я знаю, це режисура) і в усе вкладаєте душу. Бо для чого робити щось, якщо не віддавати цьому шматок себе? Але ті шматки можуть і закінчитись, хіба ні? Чи вони нескінченні, якщо у тобі горить ідея? От що на вашу думку краще: мати одну справу і всю енергію спрямувати на неї чи літати над усім і одразу? Це важливе питання, без відповіді на яке я не обійдусь.

А тепер закінчення, як у презентації Microsoft: дякую за увагу! Вірю, що вам було цікаво читати цей рукопис, і сподіваюся на вашу відповідь.

Я чекаю вашого нового фільму.

Анна Нанега

Медіаконвеєр видає якусь установку, яка дає людям відчуття, що вони – маса, а не особистості. Я маю на увазі не «виділитись із натовпу», а саме власну ідентифікацію. Хто я – людина чи песеня, маса чи особистість? Прекрасне запитання, якому перекривають горло шаблони, що виліплюють бажану поведінку, фрази, слова. Але цих «заготовок» просто не вистачає на всю об'ємність людини, багатовимірність її думок.

Зрозуміло, що кожен із нас – це не унікальна сніжинка, але ми й не ділимось на конкретні типажі, на які нас під шумок подій перетворює медіа. Але якщо брати саме сферу інтерв'ю, то добряча частина їх прямо палає однотипністю. А по ідеї, суть інтерв'ю – це охопити думки та ідеї героя, проаналізувати його, дати якусь інформацію про індивідуальний розвиток, а не ходити сірими шаблонам вторинності. От як можна знайти хоча б крихту інформації про особистість людини, яка робить щось неймовірне, коли весь ефір відданий гудінню політиків?

Я, звичайно, розумію, що в Україні важкі часи, війна на сході і політика безумовно значить багато. Але ж вони не кажуть нічого адекватного, вони сваряться, кричать, товчуться. Вони вже прогнили наскрізь, а уваги до них – як до живих. Для чого, якщо кожен знає, хто ці люди? Та навіть більше, вже стільки людей звикло до того, що все жахливо. А це найгірше, бо такими темпами вся наша воля і жага до змін зникне.

ВІДДІЛ
СПЕЦПРОЕКТІВ

wecan@platfor.ma

НАД ПРОЕКТОМ
ПРАЦЮВАЛИ

Катерина Іголкіна
Ліза Яблонська
Юлія Саліженко
Марія Фронощук